Смерть для людей, які її розуміють, є безсмертям. А для простаків, що її не розуміють, є смертю. І цієї смерти не пристало боятися, а страхатися треба душевної погибелі, якою є незнання Бога. Ось, що жахливо для душі.
Розумна і боголюбива душа, роздумуючи про посмертні біди, живе благочестиво, щоб не бути осудженою і через них покараною. А невіруючі не відчувають небезпеки і грішать, зневажаючи те, що там має бути, безумні душею. Add a commentЯкщо це під силу, постійно пам’ятаймо про смерть, бо від цього зродиться в нас відсторонене від усіляких турбот і суєти оберігання ума й безнастанна молитва, безпристрасність щодо тіла й огида до гріха, адже правда, що кожна жива і діяльна чеснота походить від пам’яті про смерть. Тому, якщо це можливо, пам’ятаймо про неї неперервно, як неперервним є наше дихання.
Дивись: Християнське життя за Добротолюбієм, Вибрані фрагменти з писань Святих Отців та Учителів Церкви, Джерела Християнського Сходу, Львів, Свічадо 2007
Add a commentТой, хто пройнятий страхом Божим, не боїться перебувати посеред злих людей. Маючи в душі острах Господній і несучи непереможну зброю віри, християнин усе може – і навіть те, що для багатьох видається складним і неможливим. Він ходить поміж них, немов велетень поміж мавпочок або лев серед собак і лисиць, і уповаючи на Господа, дивує їх несхитністю розважливого мислення. Жахає їх відчуття, уражаючи словами премудрості, немов залізним жезлом.
Дивись: Християнське життя за Добротолюбієм, Вибрані фрагменти з писань Святих Отців та Учителів Церкви, Джерела Християнського Сходу, Львів, Свічадо 2007
Add a commentСвятий Климентій Олександрійський
Страх – це початок любові і переходить він у любов згодом. Страх Божий, власне не є страхом перед Богом, а боязню відпасти від Нього і впасти у гріхи та пристрасті.
Преподобний Йоан Ліствичник
Сонячний промінь, який через щілину проникає в кімнату, просвічує все так, що можна завважати навіть порошинки, які літають у повітрі. Подібно і страх Божий, приходячи в серце покриває всі його гріхи.
Дивись: Християнське життя за Добротолюбієм, Вибрані фрагменти з писань Святих Отців та Учителів Церкви, Джерела Християнського Сходу, Львів, Свічадо 2007
Хто любить Бога, той і вірить щиро, і діла віри чинить преподобно. Хто ж лише вірить, а в любові не перебуває, той навіть тієї віри, яку начебто посідає, не має. Він вірить до певної міри поверхнево, не несе в собі справжнього важеля любові. Лише » віра чинна любов’ю « (Гал 5,6), є великим началом чеснот.
У тому, хто досліджує глибину віри, постає ураган помислів. А той, хто споглядає її у простоті серця, втішається солодкою внутрішньою тишею. Глибина віри, яка є водами забуття, не припускає, аби в неї дивилися чи вглядалися, керуючись лише допитливими спонуками.
Дивись:
Християнське життя за Добротолюбієм, Вибрані фрагменти з писань Святих Отців та Учителів Церкви, Джерела Християнського Сходу, Львів, Свічадо 2007