Духовність

ВАРТО ПРИЗАДУМУВАТИСЬ НАД СВОЇМ ЖИТТЯМ ТУТ СЛОВО «каюсь» ВИМОВЛЯЮТЬ ВІД ДУШІ…
У Біблії йдеться про те, що Бог всюдисущий, тому спілкуватися з ним, тобто молитися, можна будь-де.
Але недаремно люди створили храми – душа потребує окремого місця, де все нагадує про присутність Всевишнього та спонукає до благочестивих роздумів. Особливо це потрібно тим, кого спіткала важка хвороба, – у ліжку доводиться проводити місяці, а то й роки. Саме тому у Львівській обласній дитячій спеціалізованій клінічній лікарні діє капличка, де проводять літургії, молебні та духовні бесіди. Add a comment

МОЛИТВА ЦЕ ЗУСТРІЧ Віра християн і сила молитви
У сьогоднішньому часі віра християн пробуджує нове зацікавлення у багатьох людей, що шукають істинну. Люди не просто ознайомлюються з істинною, а бажають бачити, як ця віра перемінює, допомагає перемагати щоденні конфлікти, страхи, зносити страждання та пізнати істинне щастя.

Add a comment

РОЗДУМИ ПРО МОЛИТВУ Частина VIII

Чим є невпинна молитва
Зустріч з Богом у молитві не є лиш чимось миттєвим, і відбувається не тільки тоді, коли ми свідомо стаємо перед Богом, вона має стати постійною потребою людини. Традиція християнства говорить про неустанну внутрішню молитву. Мета – завжди жити у злуці у присутності Бога, і так у весь час жити зустріччю з Богом.

Add a comment

МОЛИТВА ЦЕ ЗУСТРІЧ З БОГОМ Частина VII
Поклоніння
Якщо людина виповіла Богові усе, що в ній нуртує, тоді не треба змушувати себе надалі шукати слова. Можна просто продовжувати бути в присутності Бога та мовчати перед Ним. А також просто у мовчанні прославляючи Бога поклонятися Йому, як Творцю всього видимого і не видимого. Феномен поклоніння це внутрішнє та зовнішнє почитання Бога, через яке розумне і обдароване створіння визнає абсолютну велич і єдинородність Бога та свою цілковиту залежність від Нього. Ц е головна позиція кожної релігійної людини, яка усвідомлює таємницю, що її оточує і становить основу всього створеного. Під час поклоніння ми не говоримо про свої проблеми, переживання, радощі, а просто падаємо ниць перед Нього, бо Він Бог. У поклонінні ми цілковито визнаємо, що ми залежні від Бога. В такий спосіб поклоняючись людина визнає, що Бог є володарем людського життя.




Під час поклоніння ми більше не обертаємося довкола своїх проблем, а лише намагаємось споглядати Бога. В такий спосіб забуваємо про себе, оскільки Бог узяв нас у свої обійми , і лиш він є єдиною цінністю для нас. У поклонінні виповнюється ностальгія хоч раз відчути себе вільним від самого себе, від повсякчасного кружляння довкола себе. Забувши про самих себе стаємо вільними і наповненими Богом. Коли ми забуваємо про себе, тоді до нас повертається спокій, припиняється гамір, який створюють наші думки та почуття. Поклоняючись Богові ми ні про що не думаємо, а він нас огортає спокоєм і внутрішньою радістю і в такий спосіб ми розуміємо, що прибули на місце і після довготривалих пошуків опиняємося в дома.

В продовж свого життя людина шукає те перед чим може впасти ниць, що пов’язує всі її сили, виповнює ностальгію і всі її потреби. Найкращим і яскравим прикладом такого благоговіння є преклоніння трьох мудреців, які прислухаючись до промовляння власного серця рушають за зорею в дорогу на пошук Божого дитяти. Вони знаходять Його і Марію розкладаючи скарби: золото, як вияв їхньої любові, кадило, що символізує незглибиму тугу людини та миро, як втілення численних терпінь. Число три вказує на те, що лише у благоговінні всі наші сили єднаються, досягаючи мети. Молоде, старе й немічне, чорне, як символ власної тіні, мусять впасти ниць пере Богом, щоб стати переображеними та відкупленими. Благоговіння це цілковите скерування себе до Бога, коли ми не залишаємо навіть найменшого приватного куточка для своїх мрій, куди ніхто не може увійти. Благоговіння це повна злука з Творцем від якого ми залежні. У християнській традиції благоговіння є євхаристійним почитанням. На Божественній Літургії причащаючись тілом і кров’ю Спасителя, зі страхом Божим і вірою до Нього приступаємо та поклоняємось цілим своїм єством. В земній церкві існує видима літургія, а в серці невидима, на небі та, яку святкують перед престолом Бога. У святості серця ми торкаємося неба, перебуваємо у злуці з Христом. Про це говорить Ісаак Сирін: «Спіши ввійти у весільну світлицю свого серця. Там знайдеш небесну світлицю. Обидві світлиці творять одну-єдину, і крізь ті двері погляд твій проникає в обидві. Сходи, що ведуть до царства, укриті на дні твого серця». Коли ми входимо до церкви і відмовляємо молитву серця, поклоняючись Господу, віддаємо Йому цілого себе, занурюючись в Його любов цілим єством напевно відчуємо спокій і мир. В такий спосіб розуміємо, що ми на шляху люблячої зустрічі з Богом.


Поклоніння це віддання себе Богові, яке хоче втілюватися у конкретному повсякденні. Воно є зустріччю з Христом, який віддав себе за нас, щоб ми у цій жертовності досвідчили Його любов у нашому серці і передавали її далі людям, що чекають на нас.

Поклоняючись Богові промовляймо молитву серця:
« Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас».

Опрацьовано:

Ансельм Грюн, Молитва – це зустріч.
«Місіонер», Львів 2005.

Add a comment

РОЗДУМИ ПРО МОЛИТВУ Частина 6

Коли розуміємо, що молитва це зустріч з Богом то потрібно пам’ятати, що в молитві ми не тільки зустрічаємось з Ним, але також з нашими братами і сестрами. Коли ми молимось за когось, то вже дивимось на нього іншими очима, Божими, відкидаючи всі попередні судження. І це спонукає до нових стосунків. Молитися за інших це не просто сформулювати якісь там слова та промовляти молитву. Щоб все було так як належить ми не повинні вказувати Богові, що Він має робити з цією людиною. Багато наших молитов є просто проти тих за кого ми молимось. Add a comment

РОЗДУМИ ПРО МОЛИТВУ Частина 5

МОВЧАННЯ ЯК ПОЄДНАННЯ

Щоб краще долати проблеми, які в багатьох людей викликає молитва Ансельм Грюн пропонує розуміння молитви як зустріч з Богом. «Молитва- це діалог». Так описує молитву релігійний філософ Ван дер Лев. Молитва є розмовою між людиною та Богом. І таке розуміння певна річ, важливе і обов’язкове. Коли говоримо про мовчання то людина в ньому все-таки наслуховує Божий голос. Сьогодні пропонуємо роздумати над мовчанням яке поєднює людину з Всевишнім.

Add a comment

ПРАКТИКА ПОСТУ В РАННІЙ ЦЕРКВІ Зближається час Великого Посту. Пропонуємо відвідувачам нашої сторінки духовну призадуму над практикою посту в ранній Церкві, яка нам допоможе відкрити важливість посту для нашого християнського покликання в дорозі до святості.
Чи Церква „винайшла” піст? Церква прийняла і розвинула давню юдейську практику та погляди греко-римського світу. Add a comment

РОЗДУМИ ПРО МОЛИТВУ ЧАСТИНА 4
В МОВЧАННІ НАСЛУХОВУЄМО ГОЛОС БОГА
Якщо людина виповіла Богові усе, що в ній нуртує, тоді не треба змушувати себе надалі шукати слова. Можна просто продовжувати бути в присутності Бога та мовчати перед Ним. Так говорять вчення монашества про молитву. Коли ми розповіли Богові все, що нас гнітить, тоді слід усе так і залишити. Не можна увесь час кружляти довкола себе і використовувати Бога лише в ролі слухача, який має тільки мовчати і слухати нас. Подібне можна спостерегти в розмовах між людьми коли вони просто розповідають про себе і не хочуть інших почути, щоб їх розрадили. Багато уважають, що їх просто ніхто не може зрозуміти. Через це закрадається в душу людини дратівливість. Розуміння цього всього, повертає людину до того, щоб вона зустрілась з людиною і навзаєм себе слухали. В іншому випадку розмова і розуміння ніколи не відбудуться в реальності.

В багатьох людей відразу з’являється сумнів: як Бог може щось мені сказати і як я можу почути його? Я не чую жодних голосів з неба. Не чую я й ніяких слів. Але на молитві приходять до нас різного роду думки і між ними є прекрасні, добрі. Ось тут і відповідь, що Бог промовляє до людини через добрі думки. Психологія очевидно пояснюватиме, що думки виринають з підсвідомості людини, але чому думка з’являється власне зараз пояснити не може. Цілком правомірно можемо стверджувати, що через думки промовляє до нас Господь.

Звідки нам знати, що до нас промовляє саме Господь?

Монахи розрізняють три роди думок: думки, що приходять від Бога, думки від біса, думки які зроджуються просто в мені самому. З яким родом думок доводиться мати справу ми пізнаємо по їхній дії. Думки, що приходять від Бога приносять внутрішній мир, глибокий спокій. Думки, що від біса, занепокоюють людину, породжують страх, викликають напруження в тілі. Наші власні думки викликають розпорошення уяви, виснажують та роблять мене людиною поверховою. Іноді думки бувають побожними, проте походять вони від демонів, в кращому розумінню від особистого Над-Я. Якщо я бачу перед Богом свою провину і не звертаю уваги на неї, всіма можливостями оправдовуюсь та уявляю Бога як милосердного, а сам без дії виправлення, це вже думка яка оманює і провадить в ще більші гріхи та віддалює від Господа. Але мимо цього навіть під тягарем нашого прогрішення ми почуваємось прийнятими та любленими Богом. Бог чекає на наше прозріння і навернення. Людина часто себе катує, бо нездатна пробачити свою вину, то це походить радше від особистого Над-Я. Яке не може змиритися з тим, що не відповідає ідеалу. Щоб пізнати голос Бога нам треба прислухатись глибше, а почуємо його як обніме нас мир, спокій. Коли промовляє до нас Бог, Він завжди наповняє нас глибоким внутрішнім миром та блаженною радістю.

Бог промовляє до нашого серця

Бог не завжди відразу говорить до людини. Навпаки людина мусить довго вслухатися в глибоку тишину поки не стане чутливою для сприйняття того, що Він хоче сказати. Мовчання Бога виховує в нас уміння слухати те, що Він хоче від нас. Існують певні етапи молитви коли, ми страждаємо через відсутність Бога. Нам здається ніби ми говоримо до стіни і тому не отримуємо жодної відповіді. Людина часами боїться перебувати на молитві сама з собою. Направду Бог присутній з кожним на молитві, але не кожний здатен так відразу це відчувати. Це приходить через якийсь час. Витримати відчуття відсутності Бога на молитві означає повернутися обличчям до правди перед Богом, відкинути власні проекції та відкрити за всіма уявленнями зовсім іншого Бога. Бога, що промовляє до мого серця. Зустріч Бога з людиною є Його добровільним бажанням. Він чикатиме доти доки людина не підготується до зустрічі з ним. Цей стан готовності Біблія називає наверненням, метанойєю, переосмисленням. Треба вийняти свої думки з розпорошення та передати їх Богові. Витримати відсутність Бога означає терпеливо повернутися у власне серце, щоб там почути Божий голос. Через слухання Його голосу ми відчуємо глибокий мир і поєднання з Творцем всесвіту.

«ЛЮДИНА ПОСТІЙНО ПОВИННА РОБИТИ ЗУСИЛЛЯ, ЩОБ ПРОТИДІЯТИ СИЛАМ ЗЛА» Молитовно зустрічаймося з Богом. В такий спосіб знайдемо дорогу до себе самого, відкриємо таємницю яку роз’яснить нам сам Господь.


ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ

Опрацьовано:

Ансельм Грюн, Молитва – це зустріч.
«Місіонер», Львів 2005.

Add a comment

«ЛЮДИНА ПОСТІЙНО ПОВИННА РОБИТИ ЗУСИЛЛЯ, ЩОБ ПРОТИДІЯТИ СИЛАМ ЗЛА» Євангеліє від Луки 10, 25-37. Лука 10, 25-37.
В той час приступив до Ісуса один законник і, спокушуючи Його, сказав: Учителю, що мені чинити, щоб наслідувати життя вічне? А Він сказав до нього: В законі, що є написано? Як читаєш? Він же, відповівши сказав: Возлюбиш Господа Бога Твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всіма мислями твоїми; і ближнього свого, як самого себе. Сказав же йому: Добре ти відповів, роби це і будеш жити. А він, хотівши сам оправдатися, сказав до Ісуса: І хто є ближній мій? Add a comment

РОЗДУМИ ПРО МОЛИТВУ ЧАСТИНА 3

Щоб краще долати проблеми, які в багатьох людей викликає молитва Ансельм Грюн пропонує розуміння молитви як зустріч. Сьогодні пропонуємо роздумати над другим кроком зустрічі. Add a comment