Bazylianie

Духовність

ВІРА ХРИСТИЯН
Смерть та Воскресіння Ісуса становлять джерело нашої віри та головний факт, яким християнин опирається. Коли поглянемо на розіп’ятого Ісуса, як бачимо, що після Його смерті учні дуже сильно розчарувалися і були шоковані. Вони як прості люди не розуміли того, чому їхній учитель, який зціляв, воскрешав з мертвих мусів померти на хреснім дереві. Смерть Ісуса поставила під сумнів їхню віру в Нього. В Євангелії від Луки читаємо слова розчарованих учнів, які ідуть дорогою до Емаусу: «Його розіп’яли… А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїль.» (Лука 24,20:21). Add a comment

ВІРА ХРИСТИЯН Ми християни, визнаємо, що Ісус – Син Божий. Ми маємо щось інше на увазі, коли говоримо про себе як про синів Божих, аніж те, що говорять індійці, що всі ми є синами і доньками сонця. У юдейській традиції розуміємо син, як поняття співвідносним. Отож для нас християн Син Божий означає те, що Ісус має особливий взаємозв'язок з Богом Отцем і в особливий спосіб належить йому. Щоб не помилятися у висловленні син, нам треба дотримуватися зв’язку між біблійним розумінням та догматичним. Коли беремо до уваги цей зв'язок, ми стаємо більш відкритими для таїнства Богосинівства Ісуса, яке перевершує людське розуміння. Add a comment

ПРОЩАННЯ, КОТРЕ НЕ ЗАЛИШАЄ У СМУТКУ За звичай, прощання із близькою людиною приносить нам жаль і смуток. У вознесенні Христа на небо ми не зауважуємо смутку серед апостолів. Апостол Лука підкреслює, що вони вернулись із радістю. Add a comment

ВАРТО ПРИЗАДУМУВАТИСЬ НАД СВОЇМ ЖИТТЯМ ТУТ СЛОВО «каюсь» ВИМОВЛЯЮТЬ ВІД ДУШІ…
У Біблії йдеться про те, що Бог всюдисущий, тому спілкуватися з ним, тобто молитися, можна будь-де.
Але недаремно люди створили храми – душа потребує окремого місця, де все нагадує про присутність Всевишнього та спонукає до благочестивих роздумів. Особливо це потрібно тим, кого спіткала важка хвороба, – у ліжку доводиться проводити місяці, а то й роки. Саме тому у Львівській обласній дитячій спеціалізованій клінічній лікарні діє капличка, де проводять літургії, молебні та духовні бесіди. Add a comment

МОЛИТВА ЦЕ ЗУСТРІЧ Віра християн і сила молитви
У сьогоднішньому часі віра християн пробуджує нове зацікавлення у багатьох людей, що шукають істинну. Люди не просто ознайомлюються з істинною, а бажають бачити, як ця віра перемінює, допомагає перемагати щоденні конфлікти, страхи, зносити страждання та пізнати істинне щастя.

Add a comment

РОЗДУМИ ПРО МОЛИТВУ Частина VIII

Чим є невпинна молитва
Зустріч з Богом у молитві не є лиш чимось миттєвим, і відбувається не тільки тоді, коли ми свідомо стаємо перед Богом, вона має стати постійною потребою людини. Традиція християнства говорить про неустанну внутрішню молитву. Мета – завжди жити у злуці у присутності Бога, і так у весь час жити зустріччю з Богом.

Add a comment

МОЛИТВА ЦЕ ЗУСТРІЧ З БОГОМ Частина VII
Поклоніння
Якщо людина виповіла Богові усе, що в ній нуртує, тоді не треба змушувати себе надалі шукати слова. Можна просто продовжувати бути в присутності Бога та мовчати перед Ним. А також просто у мовчанні прославляючи Бога поклонятися Йому, як Творцю всього видимого і не видимого. Феномен поклоніння це внутрішнє та зовнішнє почитання Бога, через яке розумне і обдароване створіння визнає абсолютну велич і єдинородність Бога та свою цілковиту залежність від Нього. Ц е головна позиція кожної релігійної людини, яка усвідомлює таємницю, що її оточує і становить основу всього створеного. Під час поклоніння ми не говоримо про свої проблеми, переживання, радощі, а просто падаємо ниць перед Нього, бо Він Бог. У поклонінні ми цілковито визнаємо, що ми залежні від Бога. В такий спосіб поклоняючись людина визнає, що Бог є володарем людського життя.




Під час поклоніння ми більше не обертаємося довкола своїх проблем, а лише намагаємось споглядати Бога. В такий спосіб забуваємо про себе, оскільки Бог узяв нас у свої обійми , і лиш він є єдиною цінністю для нас. У поклонінні виповнюється ностальгія хоч раз відчути себе вільним від самого себе, від повсякчасного кружляння довкола себе. Забувши про самих себе стаємо вільними і наповненими Богом. Коли ми забуваємо про себе, тоді до нас повертається спокій, припиняється гамір, який створюють наші думки та почуття. Поклоняючись Богові ми ні про що не думаємо, а він нас огортає спокоєм і внутрішньою радістю і в такий спосіб ми розуміємо, що прибули на місце і після довготривалих пошуків опиняємося в дома.

В продовж свого життя людина шукає те перед чим може впасти ниць, що пов’язує всі її сили, виповнює ностальгію і всі її потреби. Найкращим і яскравим прикладом такого благоговіння є преклоніння трьох мудреців, які прислухаючись до промовляння власного серця рушають за зорею в дорогу на пошук Божого дитяти. Вони знаходять Його і Марію розкладаючи скарби: золото, як вияв їхньої любові, кадило, що символізує незглибиму тугу людини та миро, як втілення численних терпінь. Число три вказує на те, що лише у благоговінні всі наші сили єднаються, досягаючи мети. Молоде, старе й немічне, чорне, як символ власної тіні, мусять впасти ниць пере Богом, щоб стати переображеними та відкупленими. Благоговіння це цілковите скерування себе до Бога, коли ми не залишаємо навіть найменшого приватного куточка для своїх мрій, куди ніхто не може увійти. Благоговіння це повна злука з Творцем від якого ми залежні. У християнській традиції благоговіння є євхаристійним почитанням. На Божественній Літургії причащаючись тілом і кров’ю Спасителя, зі страхом Божим і вірою до Нього приступаємо та поклоняємось цілим своїм єством. В земній церкві існує видима літургія, а в серці невидима, на небі та, яку святкують перед престолом Бога. У святості серця ми торкаємося неба, перебуваємо у злуці з Христом. Про це говорить Ісаак Сирін: «Спіши ввійти у весільну світлицю свого серця. Там знайдеш небесну світлицю. Обидві світлиці творять одну-єдину, і крізь ті двері погляд твій проникає в обидві. Сходи, що ведуть до царства, укриті на дні твого серця». Коли ми входимо до церкви і відмовляємо молитву серця, поклоняючись Господу, віддаємо Йому цілого себе, занурюючись в Його любов цілим єством напевно відчуємо спокій і мир. В такий спосіб розуміємо, що ми на шляху люблячої зустрічі з Богом.


Поклоніння це віддання себе Богові, яке хоче втілюватися у конкретному повсякденні. Воно є зустріччю з Христом, який віддав себе за нас, щоб ми у цій жертовності досвідчили Його любов у нашому серці і передавали її далі людям, що чекають на нас.

Поклоняючись Богові промовляймо молитву серця:
« Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас».

Опрацьовано:

Ансельм Грюн, Молитва – це зустріч.
«Місіонер», Львів 2005.

Add a comment

РОЗДУМИ ПРО МОЛИТВУ Частина 6

Коли розуміємо, що молитва це зустріч з Богом то потрібно пам’ятати, що в молитві ми не тільки зустрічаємось з Ним, але також з нашими братами і сестрами. Коли ми молимось за когось, то вже дивимось на нього іншими очима, Божими, відкидаючи всі попередні судження. І це спонукає до нових стосунків. Молитися за інших це не просто сформулювати якісь там слова та промовляти молитву. Щоб все було так як належить ми не повинні вказувати Богові, що Він має робити з цією людиною. Багато наших молитов є просто проти тих за кого ми молимось. Add a comment

РОЗДУМИ ПРО МОЛИТВУ Частина 5

МОВЧАННЯ ЯК ПОЄДНАННЯ

Щоб краще долати проблеми, які в багатьох людей викликає молитва Ансельм Грюн пропонує розуміння молитви як зустріч з Богом. «Молитва- це діалог». Так описує молитву релігійний філософ Ван дер Лев. Молитва є розмовою між людиною та Богом. І таке розуміння певна річ, важливе і обов’язкове. Коли говоримо про мовчання то людина в ньому все-таки наслуховує Божий голос. Сьогодні пропонуємо роздумати над мовчанням яке поєднює людину з Всевишнім.

Add a comment

ПРАКТИКА ПОСТУ В РАННІЙ ЦЕРКВІ Зближається час Великого Посту. Пропонуємо відвідувачам нашої сторінки духовну призадуму над практикою посту в ранній Церкві, яка нам допоможе відкрити важливість посту для нашого християнського покликання в дорозі до святості.
Чи Церква „винайшла” піст? Церква прийняла і розвинула давню юдейську практику та погляди греко-римського світу. Add a comment