Bazylianie

Тема тижня

У житті зустрічаємо різних людей: деякі стають нашими друзями або подругами, декого згадуємо принагідно, а про декого й зовсім не хочемо пам’ятати. Очевидно, що й самі наші зустрічі бувають різними. Одних людей зустрічаємо на роботі - і тоді об’єднує нас спільна ідея, а інших - при різних нагодах. Деякі наші зустрічі плодоносять приязню - і ми збагачуємо свій круг новою особою, якій можемо довірити свої особисті секрети тощо.

Add a comment

У щоденному житті ми зустрічаємося та перебуваємо з різними людьми. Маємо своїх батьків, дітей, дружин та чоловіків, чи працюємо на роботі з різними особами. А також маємо своїх друзів, приятелів та знайомих. Одним словом – широкий діапазон людей, з якими нам доводиться перебувати у різних умовах.

Add a comment

Св. Франциск - засновник Ордену Францисканців народився у невеличкому умбрійському місті Асиж у 1182 році в заможній купецькій родині.

Незважаючи на спокусливу перспективу шляхетського життя перебування у в'язниці і недуга спричинилися до глибокої переміни у внутрішньому світі Франциска. Він все частіше усамітнювався, аби помолитися, постив, шукаючи Божої волі.

Add a comment

Продовжуючи тему минулого тижня слід зазначити, що для того, аби бути авторитетом, спочатку треба навчитися самому підпорядковуватися авторитету. Найкращий приклад дає нам Ісус Христос, який сам виконує все те, про що говорить і сам чинить все те, чого вимагає від інших. Підпорядковуючись авторитету Бога Отця - сам стає авторитетом кожного християнина.

Add a comment

Сучасна молодь має чимало демографічних, соціальних, економічних і етичних проблем. Суспільство, у якому ми живемо, характеризується відчуженням людини від людини, порушенням міжособового спілкування, існуванням людей як автономних індивідів. Це зумовлено досить швидкими змінами, що відбуваються в процесі безперервної модернізації (інтернет, медії ...). Типова родина – "діти - батьки", третє покоління - відсутнє, а авторитет старшого покоління не такий високий, як було колись. У явній формі виражений конфлікт поколінь, причиною існування якого є культурна дійсність, що швидко змінюється, зумовлюючи щораз нові параметри життєвого шляху молодого покоління.

Add a comment

"Яким українцем я є? Як я почуваюся українцем, будучи в Польщі?"

Саме ці питання стали темою зустрічі варшавської молоді, яка зібралася вчора увечері у світлиці василіанського монастиря після молодіжної Літургії, що відправляєтся о 17.45 год. Гостями цієї зустрічі були п. Наталя Рябінська та п. Дарія Драбінська. Під час гарячої дискусії молоді люди прийшли до висновку, що на те: яким українцем я є, - впливає :

  • національна самосвідомість,
  • знання своєї історії та традиції,
  • почуття власної гідності та усвідомлення особистої вартості кожного з нас.

- Як я почуваюся українцем, будучи в Польщі? - Це залежить від почуття власної гідності.

Приєднайся до дискусії!!!

Що на твою думку має вплив на формування національної свідомості української молоді?

Add a comment

У житті людини бувають моменти, коли вона, сівши в якомусь тихенькому місці, починає замислюватися, аналізувати своє життя: що здобула, чого доробилася, яких зазнала успіхів чи може навіть невдач. Зазвичай будуємо плани на майбутнє на рік, на п’ять, на десять. Але водночас відчуваємо, що нашим планам і мріям ставиться якась невидима межа, перепона – це думка, що я тут не вічно, що раніше чи пізніше наступить кінець моїй земній мандрівці і що відійду з цього світу. Ми пробуємо втекти від таких думок в якісь інші справи, але вони залишаються й виявляється, що нікуди від них не подінешся. Особливо гостро відчуваємо це під час смерті дорогої нам особи: згадуючи приємні та радісні фрагменти життя - сумуємо, що цього більше не буде, що більше її не побачу, не промовлю до неї словечка, бо відійшла в інший світ. Тоді миттєво виникає питання: "Як там буде? Що її там чекає?" Але, що найголовніше, починаємо здавати собі справу з того, що і нас чекає така ж доля і тоді замислюємось: «А, як там буде мені? А, що чекає на мене

Такі і подібні їм запитання неодноразово виникають у наших серцях. Звичайно, що це становить таємницю й закрите для нас, але часткову відповідь на запитання "як там є" і "що нас чекає" дає Господь Наш Ісус Христос зокрема у притчі «Про багача і Лазаря» кажучи, що наше вічне життя залежить від нашого земного життя.

Окрім того, в цій притчі Ісус дуже гарно і яскраво показує, що після смерті людини її життя не закінчується, а душа померлого - залежно від заслуг на землі - потрапляє або до пекла, або до раю. У пеклі – вічні муки, в раю – вічне блаженство і щастя. До того ж, душа має свідомість, може міркувати, спілкуватися. У неї залишаються й відчуття – і душа у пеклі страждає, терпить нескінченні муки. То хіба ж кожен із нас не повинен бути стурбований про своє подальше позаземне життя? Ось чому й треба вести праведний спосіб життя на землі, щоб відповідно заслужити собі благе життя після смерті.

На завершення хотів би подати відгук на вищезгадану тему святого Івана Золотоустого, де він говорить так: « Як у театрі, коли настає вечір і вийдуть усі глядачі, то актори, які грали перед усіма царів і полководців, вийшовши звідти і скинувши фальшиву маску, стають тими, ким вони й дійсно були, - так і тоді, коли приходить смерть і театр закривається, і всі виходять туди, скинувши із себе уявне багатство чи бідність, і тільки судячи по ділах виявляється, хто з них справді багатий, а хто бідний, хто гідний почесті, а хто безчесний.» А тому, наше вічне життя залежить від того, як ми живемо тут на землі.

Add a comment

Метою навчання Ісуса Христа було привести людей до пізнання правди про Небесне Царство, використовуючи при цьому різні нагоди і способи, одним з яких було навчання у формі притч. У найближчу неділю ми почуємо в наших храмах притчу про сіяча, де провідною темою є вміння слухати і виконувати Слово Боже, щоб стати спадкоємцями Вічного життя.

Сказавши: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає», - Христос закликав присутніх добре обміркувати Його слова, бо одні і ті ж слухачі мали цілком різне ставлення до почутого.

Учні відповідали вірою в Ісуса та Його навчання, інші – відкинули, бо вони бачили в Ньому загрозу своєму існуванню, будучи духовно сліпими та глухими. А тому не все посіяне Господом дало врожай.

«Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає», – таким закликом до слухачів Ісус завершував не одну Свою притчу, кожного разу підкреслюючи, що духовні люді в стані осягнути зміст і зрозуміти Його притчі та взяти з них урок. Недуховні ж люди сприймають лише земний, сюжетний, користолюбний бік Його притч, лише поверхневий матеріальний бік, не осягаючи духовного.

У притчі про сіяча описано чотири види ґрунту, на який впало зерно:

1) на край дороги;

2) на кам’янистий ґрунт;

3) на ґрунт у терені;

4) на родючий ґрунт.

Аналогічно Ісус бачив чотири групи людей відповідно до того, як вони сприймали Його вчення:

1) книжники і фарисеї відмовилися вірити Ісусу Христу;

2) багато людей ходили за Ісусом лише тому, що Він чудотворно зцілював їх, годував їх. Але блага вість, яку ніс Ісус, не проникала до серця цих людей;

3) деякі люди проявляли зацікавленість до вчення Ісуса Христа, але вони не стали Його послідовниками, бо більше тягнулися до матеріального збагачення, до оманливих власних тілесних радостей, аніж до духовного;

4) четверта група людей, до якої відносяться й учні Христа: які слухали кожне слово Ісуса і залишалися вірними Спасителю.

Роздумуючи над цією притчею, поставмо собі запитання:

До якого роду слухачів належу я?

Add a comment

Часто чуємо про смерть молодої людини, яка погружає батьків у великий смуток. Похорон дитини - це для батьків завжди травматичний життєвий досвід.

Євангеліє від Луки (7, 11-16) розказує нам подію, в якій життя і смерть зустрічаються разом. Перед Ісусом постає картина, в якій ми також часами приймаємо участь. Похорон «єдиного сина в матері своєї» зворушив самого Ісуса, який, не чекаючи на прохання вдови, сам призупинив похорон і сказав: «Не плач». Потім доторкнувся до мар і сказав: «Юначе, кажу тобі, встань». Те, що сталося, було для вдови великим даром, бо ж вона розраховувала на поміч сина у своїй старості. Кожному євреєві було заборонено законом в ім’я обрядової чистоти доторкатися до мар, на яких лежав померлий. Христос є володарем життя і смерті, тому цей припис не зобов’язував Його.

Ми бачимо, як відреагували люди після того, що відбулося. Вони, хоч сильно перелякалися, все-таки почали прославляти Бога. «Великий пророк устав між нами і Бог навідався до народу свого».

Може і нам колись довелось попрощатись із своїм братом, сестрою, чи своєю дитиною. Погляньмо на Євангеліє і побачимо - як Христос лікує серце людини.

Чи віриш у Божу благодать у травматичних життєвих ситуаціях?

Add a comment

Людині важко зрозуміти тайну любові. Спочатку треба очистити своє виключно людське уявлення про любов, щоб прийняти тайну любові Божої. Словом «любов» означено численні явища: тілесні і духовні, емоційні й інтелектуальні, серйозні і легковажні, творчі і руйнівні. Людям у всі часи було відомо, що можна любити тварину, колегу, друга, батьків, дітей, жінку чи батьківщину. Все це знаємо з особистого досвіду. Про такі почуття ми читаємо в історії Давида і в Пісні Пісень, та й у інших книгах. Знаємо, що ті почуття набувають гріховного забарвлення. Людина у своїх почуттях виявляє свою щирість, показує стан своєї душі на даний момент, навіть якщо цей момент короткотривалий.

Людина постійно ставила собі запитання: чи може Бог - настільки великий і чистий - зійти до того, щоб любити людину настільки мізерну і грішну? І, якщо Бог любить людину, то чим вона може відповісти на таку любов?

Біблія показує, що Бог своєю ласкою започаткував діалог любові з людьми і в ім’я саме цієї любові Бог зобов’язав і вчив їх любити один одного.

В цьому Євангелії ( Лк 6, 31-36) Христос переконує нас, що любов є так бажаною в житті людей, що навіть ворог неспроможний відібрати її силу, бо любов - від Бога.

Христос сам показав тайну любові своєю хресною смертю. Кожний, хто був свідком страждань Ісуса Христа та Його смерті, мусив наново приглянутися до свого розуміння любові. Христос своєю смертю на хресті розчарував всіх тих, хто не позбувся ще людського уявлення про любов.

Запитаймо себе: чи наше розуміння любові допомагає нам краще пізнати правду про Бога - нашого Сотворителя?

Add a comment