«Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав» (Йо. 3, 16)

Йде війна. Хоч би, як вона називалася – це війна, і на ній гинуть люди. Війна не знає вихідних та свят, і поки ми святкуємо Новий Рік та Різдво Христове, наші захисники перебуваючи в окопах на передовій, віддають свої життя за те, щоб ми могли жити та радіти новому дню. Вперше в атмосфері національно-визвольної війни ми з Вами переживаємо Різдвяний час. Для багатьох – це час «прохання», аби ці свята закінчилися, бо немає вже близьких, з якими можна їх святкувати. Мати чи батько в трепеті серця та в молитві тривають в переживаннях за сином та донькою, які захищають кордони України... Вразливе Серце кожного християнина сьогодні розривається, бачачи дію нібито безкарного зла, яке охопило серця багатьох, породивши темряву смерті. Не можна привикнути до болю та несправедливості. Для нас, сповнених надією і передсмаком перемоги, Різдво Христове пригадує істину: «Він приходить туди, де не може вже людина».

Нині ми говоримо: «Христос Рождається!» - це не глухий розмах гаслами. Христос Рождаєтся безсильним, і одночасно сильним, очікуваним – реальним, слабким – могутнім. Бог Отець дає людині свого Сина, щоб ми між собою навчилися синівських, рідних, взаємних відносин любові.

Можливо маємо досвід, коли родиною збираємося на Святвечір, ділимося просфорою, промовляємо теплі слова взаємних вітань. Знаємо, що це неповторні пережиття, і ці почуття ніщо не може спустошити, бо це щире і справжнє. Він приходить справжнім і щирим, і цю справжність любові являє в своїй поведінці, в житті та на хресті. Щирість Христа не ділить на раси, класи чи за станом та положенням в житті. Щирість відкупляє всіх, визволяє усіх від невміння любити. Нажаль ми забули, що таке любити кожну мить свого життя, як правдиво радіти кожним моментом, коли ми є разом, ми забули, в чому саме можемо віднаходити силу слова: «любов». Хтось може сказати: «наївні добряки та божевільні романтики, прокиньтеся!».

Любов Бога і Його близькість – це не претензії. Близькі стосунки – це не про відстань. Між Вами можуть бути десятки кілометрів, але Ви завжди на близькості дзвінка. Близька людина не та, яку можна торкнутися будь-якої миті, а та, котрій Ви першою напишете чи скажете про свої радощі та страхи. Він близько! Він будучи Словом стався Людиною!

Дорогі у Христі! Нехай Його близькість, і тінь Його Особи огорне кожне серце у своїй опіці, безсмертній любові та воскресить з безнадії, до прагнення надалі жити й перемагати зло добром.

Христос Рождається!

Славімо Його!