Ієромонах Навкратій Крижановський, ЧСВВ

Боже провидіння знало наперед, що в своєму часі має впасти великий і важкий хрест на український народ та на його Церкву – пекельна рука вдарить по пастирях цього народу, а народ, як вівці без проводу, розбіжиться по всіх сторонах світу. Щоби бодай частинку цього народу рятувати, Бог завчасу пересаджує його на новий терен – далеку Канаду. Цю молоденьку маленьку галузку українського народу та його Церкви треба було тут доглядати, її кріпити, над нею чувати та провадити: треба було відповідної на це людини. Тією Богом післаною людиною був, без сумніву, ієр. Навкратій Крижановський, ЧСВВ. Про це найкраще свідчить праця цього місіонаря-василіянина. Тож продовжуючи наші розповіді про визначних Василіян, згадаємо повного посвяти священика-душпастиря, незрівняного народного діяча, ревного сіяча Божого Слова – ієр. Навкратія Крижановського, ЧСВВ.

Ієр. Навкратій народився 22 травня 1876 року в селі Верхобужі, золочівського повіту в Західній Україні. Початкові науки він побирав у своєму рідному селі, а до гімназії ходив у Золочеві. Маючи 18 років, вступає він до новіціяту Отців Василіян у Добромилі. Його магістром на новіціяті був Кир Андрей Шептицький. Перші монаші обіти ієр. Навкратій склав 23 квітня 1896 року, відразу після цього вивчав філософію та богословію, а 23 серпня 1903 року був висвячений на священика.
Після двох місяців священства покликало його Боже провидіння на місійну працю до Канади. В Канаді він провів своє повне трудів і посвяти життя. Відвідував ієр. Навкратій матеріально вбогих, але багатих на ідеали наших людей, подавав їм потрібну духовну опіку, заохочував до витривання в трудних початках, напоминав до вірності Католицькій Церкві. Головним осідком і місцем його праці був Вінніпег, де відразу було засновано парохію і зроблено старання побудувати власну українську католицьку школу для українських дітей.
Від 1910 року ієр. Навкратій перебував у Мондері. Вже в 1912 році недалеко від теперішнього Мондеру постала щоденна українська школа, в якій навчалося 120 дітей.
Цей ревний василіянин не думав тільки про цьогочасні справи – його погляд сягав далеко в майбутнє. Його непокоїла думка, що поле душпастирської праці щораз більше поширюється, а душпастирів є дуже мало. Одиноким розв’язанням було подбати про підготування й вивчення молодих місцевих священиків. Щоб це уможливити, потрібно було збудувати монастир. І ось після довгих трудів, завдяки помочі добрих людей, збудовано в Мондері монастир. Ця велика, всеукраїнського значення на канадійській землі подія, здійснилася 31 серпня 1923 року.
Обставини, серед яких знайшовся в Канаді незабутньої пам’яті ієр. Навкратій Крижановський, ЧСВВ, були невідрадними: він не знав ані англійської мови, ані розміщення наших поселенців, ані самого краю та його обставин. Спочатку ієр. Навкратій мусів вишукувати своїх людей, організовувати їх у церковні громади, старатися про Божі храми, чувати, щоб не лише безсметні душі, але й майно тих людей не дісталось у ворожі руки. При тому всьому, хоч він сам був без потіхи, мусів потішати й заохочувати інших, кріпити їх на дусі, підносити та усвідомлювати їх релігійно й національно. Нераз треба було висповідати цілу громаду, відвідавати хворих, похрестити дітей (часом було і по 25 денно), навчити катехизму та приготовити до першої сповіді, повінчати, а потім, будучи цілком вичерпаним на силах, їхати в подальшу трудну дорогу, бо ще інші громади очікували з нетерпінням приїзду душпастиря. Можна собі уявити, якої самопосвяти таке щоденне життя вимагало, якої терпеливості, ревності, второпності, працьовитості домагалася первісна місійна праця, що була насущним хлібом для василіянина-місонаря.
Ревність і повна геройської жертвенності любов до своїх ближніх у цього молодого місіонаря-василіянина показалась мабуть найкраще в 1918 році, коли цілу Канаду огорнула страшна пошесть „інфлуенци”. З небезпекою для власного життя ієр. Навкратій щодня по кілька разів їздив у різні сторони з Найсвятішими Тайнами до важко хворих людей, потішав їх сповіддю та приготовляв на дорогу до вічності.
Своєї діяльності ієр. Навкратій не обмежував тільки до священичо-місійної праці. Його дбайливе око добачувало велику потребу народного усвідомлення та збереження рідних звичаїв і культури в чужому краї. Свій вплив і активність по можливості він звернув у цей бік, і то з такими наслідками, що на плоди його старань не потрібно було довго очікувати. У Вінніпезі постала велика цілоденна українська школа при василіянській церкві. Ієр. Навкратій старався допомогти українських учителям у вступі до навчання в державних школах. Майже виключно його заслугою було це, що Мондер став осередком українського життя, хоч в ньому проживало дві-три сотки населення, але його знали як свої, так і чужі по всій Канаді. Восени 1910 року Мондер відвідав Митрополит Андрей Шептицький, ЧСВВ, який перебував у Канаді з візитом наших українських громад.
Ієр. Навкратій ніколи не минав нагоди, щоб дати можливість іншим народам пізнати українську культуру, наш чудовий обряд, народні звичаї та інші надбання українського народу.
Наче у признання за його великі діла найвищі власті Чину створили на північно-американському континенті нову Провінцію, а цього найбільш заслуженого священика зробили її головним настоятелем – Протоігуменом. Надмірні труди, часті подорожі, безнастанні журби й клопоти – а до того всього ще й докучливі слабості так вичерпували й виснажували сили цієї благородної людини, що нитка її життя скоро обірвалася. Сповняючи один із багатьох обов’язків верховного настоятеля цієї Провінції, ієр. Навкратій несподівано помер у стемфордській семінарії після короткої недуги серця 10 квітня 1940 року. Його тлінні останки спроваджено до його „рідного” Мондеру, і тут, серед великих торжеств, складено їх на вічний спочинок. Так закінчилось життя цього праведного й незрівняного працівника-василіянина на новій ниві канадійського місійного терену.
Ціле життя ієр. Навкратія було посвячене цій одній ідеї – скріпити й поширити Боже Царство в душах українського народу на канадійській землі. Коли порівняємо цей незмірно короткий час земного життя ієр. Навкратія з важкими й невідрадними обставинами, серед яких йому прийшлося працювати, тоді мусимо признати, що плоди його праведного життя були понад усяке людське сподівання надзвичайно великими; в цьому можна добачати велич Божого провидіння.
Ієр. Навкратій Крижановський, ЧСВВ, був людиною високих ідеалів і відзначався сильною волею, ніколи не піддавався навіть найбільшим труднощам, яких не бракувало в його невтомному монашому житті. Його мила й симпатична вдача приєднувала серця всіх, що його знали. Своєю щирістю він потягав до себе всіх, що чули його науки, або мали нагоду з ним спілкуватися. Ієр. Навкратій був правдивим сином св. Василія Великого, повністю відданим церковним справам, огортав справжньою любов’ю своїх ближніх. Ціле життя ієр. Навкратія – це світлий зразок правдивого місіонаря, священика, василіянина.

Опрацював ієр. Василь Парасюк, ЧСВВ

{becssg}2009/171{/becssg}