Створено: Неділя, 21 листопада 2010, 18:42
Спогади о. Василя Гриника (1)

historia_cerkwi_2Пропонуємо Вам спогади одного із чільних греко-католицьких священиків у Польщі після 1947 року о. Василя Гриника. Спогади отця Василя та декількох інших осіб у 1976 році записав уже покійний наш ієромонах Борис Балик ЧСВВ. Спогади наводимо в оригінальному звучанні лише з деякими правками та пропусками.

Виготовлено на основі звукозапису розмови о. Бориса Балика ЧСВВ з о. Василем Гриником з дня 23.09.1976р. і 4.11.1976р., що зберігається у Василіанському Архіві в Варшаві (ВАВ), Фонд ХІV, справа 6, один. 4,1 і 4,2.

Дитинство і школа

Я народився 27.12.1896 в Кошелів в парафії Нове Село к. Жовкви. Мої батьки називалися Яків і Параскевія Стегній. Батько займався рільництвом. Нас вдома було п’ятеро: Михайло, Лука, Теодозій, що був священиком, старший від мене на 3 роки, одна сестра Анна, а я був наймолодшим. Батько мав 4 морги землі. Наша хата була дерев’яна. В нас була церква в селі Кошелеві, яка була філіальною і належала до парафії в Новому Селі, і там мешкав священик. До школи я ходив в Кошелеві і мушу сказати, що не мав я далекої дороги до школи. Пізніше батько хотів, щоб мене добре вивчити і тому вислав мене до школи до Львова.

І так в 1907р. я почав навчання в львівській гімназії. Це не була головна гімназія, але філіальна. Там я вчився 8 років і закінчив матурою. Як почалась І-ша світова війна я був вже в 8 класі гімназії. Під час мого побуту у Львові я мешкав в приватній станції, а опісля вже в бурсі. Я не діставав ніякої запомоги чи іншої помочі, але всі видатки покривав мій батько. Тоді директором школи був Громницький, а з професорів я пам’ятаю Федорова, Філарета Колессу. Колесса вчив української мови, але був також музиком. Катехитами були о. Іван Рудович, а опісля - о. Іван Туркевич.

У Львові я ходив до церкви оо. висиліян, яка була дуже близько, бо на одній вулиці Жовківській, на якій було також багато інших наших церков. З того часу я пам’ятаю о. Фещака. Сама гімназія була в марнім домі побіч Преображенської церкви, але я мешкав тоді на приватній станції і там було мені ближче. Матуру я здавав під час війни 9.08.1915р.

Військова служба – війна

Коли до Львова увійшло австрійське військо, я був мобілізований до цього ж війська. Військовий вишкіл я переходив на Угорщині в місцевості Корцак. Пізніше мене дали ще на підофіцерську школу до Едіндорф на Шлеську, де я пробув десь від мая до вересня. Після перешколення мене призначили до піхотних військ до 35-го Полку. У цей Полк переважно входили українці, але також поляки, а полковником був німець, якого прізвища я вже не пам’ятаю. У вересні 1916р. мене послали вже на російський фронт, який тоді знаходився за Тернополем, в Бурдяківцях майже вже над Збручом на Поділлі. І на фронті я був аж до 1918 року, коли розпалася Австрія. Тоді ми, ще як австрійські воїни, пішли на Поділля помагати Скоропадському. Капеланом був о. Юрик (хіба також Миколай), батько сьогоднішнього Митрополита (православної Церкви; колишній греко-католицький священик, який у 1946-му перйшов на православ’я – І.Г.).

Продовження буде

Спогади ч. 2