Bazylianie

Засвітімо Стрітенську свічку Зима ще лютує, ще лежать сніги, ще й не пахне весною, але дарма, бо вже йде не до Різдва, а до Великодня. Сьогодні – 15 лютого – середина місяця, а за календарем це – Стрітення Господнього.
Воскресіння Христове у цьому році ми святкуєму порівняно дуже швидко – 4 квітня. Сьогодні ми вступили у Великий піст, тому вчора у наших церквах відбулися святкові Стрітенські Богослужіння і свячення свічок – громничок.
На празник Стрітення під час літургії у деяких церквах відбуваються процесії із запаленими свічками. Запалена свічка – це символ Господа Бога, який провадить нас і за яким ми повинні іти. Ісус сказав: «Я світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме в темряві, а матиме світло життя».



Запалені на Стрітенських Богослужіннях свічки вказують на світло вчення Ісуса Христа, яке просвітлює наші душі. Вони символізують теплоту наших молитов, сердечне покаяння за гріхи, нашу старанність у служінні Богу. По закінченні святкової літургії свічки освячують і стараються донести їх запаленими із церкви додому.

Посвячені на Стрітення свічки називають «громничними». Їх запалюють під час якоїсь небезпеки чи бурі та ставлять на вікно або під образами, молячись до Бога, щоб охоронив нас від нещастя і захистив оселю від грому і блискавки. Ці свічки дають також у руки помираючим під час читання відхідної молитви.

Стрітення – це дуже давнє свято, тому подекуди в цей день також святять воду і зберігають її упродовж року. Наші предки свято вірили в її чудодійну силу. Стрітенська вода, як і Йорданська, вважається цілющою і особливо помічна для хворих. Нею батьки окроплюють своїх дітей, коли благословляють в дорогу, кажучи: « Нехай Бог тебе збереже». Нею господар кропить пасіку та худобу, коли вперше виганяє її на пасовище.

Стрітенська вода, як і стрітенська свічка, - основні символи свята та помічники на всі родинні незлагоди.
З давніх давен вогонь у нашого народу є у великій пошані. Біля нього об’єднується родина. Первісне пошанування вогню перейшло на свічку.

Свічкарі відливають з чистого бджолиного воску йорданські, стрітенські, страсні, свічки – трійці, великодні свічки, похоронні вінчальні та свічки на різні свята та обряди.
Щоб виготовити свічку потрібно розтопити до високої температури віск. Із вовняної нитки роблять ґніт або «світило» і просочують його воском. А потім поступово формується свічка, занурюючи почерзі ґніт то в гарячий віск, то в холодну воду. Народ вірить, що вогонь такої свічки – священний і є найвищою жертвою Богу та Царству небесному. З нею народжуються, з нею вінчаються та відходять у вічність.
Свічки розмальовують різними візерунками – обов’язково мусить бути намальований на ній хрестик. В залежності від свята, свічку прикрашають: кольоровими нитками, намистом, стрічками та зіллям, які є символічними народними оберегами. Стрітенські свічки прибирають зіллям і кольровими стрічками та виплітають із соломки маленького птаха, як символ приходу весни і символ Святого Духу. Розпочинають цю делікатну роботу обов’язково у гарному настрої і з молитвою.
Під час кожного Богослужіння в церкві ми засвічуємо свічки. Ставимо їх перед іконами, запалюємо у різних потребах, на різних урочистостях і святах. Але сама свічка ніякої сили не має! Сила кожної свічки, а також і «громнички» в тому, що її світло допомагає зблизити всією душею наше серце до Бога. Так як її вогонь поборює темряву, так і ми повинні поборювати пітьму у своїх душах і просити в Бога ласки просвічення Святим Духом. Сила стрітенської свічки в тому, що вона оповита нашими спільними молитвами в церкві, бо ж «в єдності – сила». Молячись при стрітенській свічці, ми можемо відчути, що ми не самотні, що з нами ціла церква і Господь.
Тому не слід ховати посвячених на Стрітення свічок і зберігати їх аж до наступного року, як магічну силу. Засвітімо стрітенську свічку в часі наших молитов. Нехай її світло роз’яснює кожну нашу оселю і несе радість та добро.
«Нехай же наші душі палають вогнем віри, наче ґніт у свічці, нехай наша людська воля буде, як віск перед волею Божою!»
Писано на Стрітення - 15 лютого 2010р.
(Л. П.)