Владика Євген на храмовому празнику у Кентшині

«На цю землю вийшло вістування твоє... Отче преподобний Василіє»

Ці слова тропаря в честь св. Василія Великого, дня 14 січня 2014 року, прозвучали в часі Архієрейської Літургії, яку в храмі св. Василія Великого в м. Кентшині очолив Єпископ помічник Перемисько-Варшавської Архієпархії, Преосвященніший Євген Попович.

Божественну Літургію співслужили: протоігумен Василіанського Чину у Польщі ієром. Ігор Гарасим ЧСВВ, та отці душпастирі Венгожевського деканату: Синкел Вармії і Мазур ієром. Дмитро Гарасим ЧСВВ, ієром. Миколай Петро Козіцький ЧСВВ - парох церкви Св. Василія у Кентшині, ієром. Мирослав Підлипчак ЧСВВ, ієром. Василій Олег Кепещук ЧСВВ, та о. Дарій Глінєвіч. Дияконував Літургію д-н Богдан П'єтночка ЧСВВ. Святою тайною сповіді служив о. Григорій Андрій Столиця. На храмовому святі також були присутні сестри василіанки з Кентшина і сестри служебниці з Бартошиць. Серед численних мирян були віряни з Асун, Бартошиць, Байор Малих та Решля.

Присутність Преосвященішого Євгена була подією особливого характеру, бо як підкреслив сам Владика, це була його перша Архієрейська Літургія, яку він служив поза собором св. Івана Христителя в Перемишлі. Владика був висвячений єпископом дня 21 грудня 2013 року, і в перше як єпископ зустрівся з вірними поза Перемишлем. Проповідуючи Владика Євген не вкривав своєї радості, що з Божого провидіння ця Літургія і зустріч відбулася у Кентшині.

У проповіді Владика привітав усіх з Новим Роком, побажав щоб цей рік був добрий, Божий, щоб усі пережили його щасливо. Аби це збулося, треба усі свої надії покладати на Бога і бути сильними у вірі.

Преосвященніший звернув увагу на особу св. Василія Великого, якого Церква ставить нам, як приклад щасливої людини, що поклав всю надію на Господа Бога. Він ділився всім, що отримав від Господа і це було його щастя. Святого Василія Великого намагались залякати, вимагали, щоб він у всьому став послушним цісареві. Але св. Василій не побоявся і заявив, що він назавжди слуга одного Бога і лише Йому буде служити. Це правдиве щастя – стояти по стороні Бога. Владика Євген зауважив, що і сьогодні не бракує погроз.

Владика Євген, також звернув увагу на значення празника Найменування Господа Нашого Ісуса Христа. Існує подібність між старозавітнім обрізанням, якому піддався Ісус, і нашим, духовним, яке збулось на хрещенні. Так як Ісусові надали ім’я, подібно нам, на хрещенні надали ім’я і з тої хвилини ми стали Божими дітьми, членами Церкви. Отож, наша присутність в Церкві має бути активною і відповідальною. Водночас треба пам’ятати, що нас включили в конкретну спільноту, яка має своє ім’я – Українська Грекокатолицька Церква.

На закінчення Літргії Владика Євген сказав, що в цьому році відвідає парафії Перемисько-Варшавської Архиєпархії, щоб визначити основні потреби вірних у зв’язку з програмою «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом».

Дивись фотогалерею