Причини внутрішнього неспокою

Частина (1)

Текст укр./поль

Вітаю!
Насамперед хочу щиро подякувати всім співрозмовникам, які відгукнулися на мої роздуми і надіслали мені свої думки та спостереження. Спасибі Вам за духовну підтримку, а особливо – за молитву. Радий цьому, що Ви, Дорогі Друзі, не боїтеся самих себе і розпочали мандрівку по стежках Вашого серця – внутрішнього світу. Бажаю Вам успіхів у нелегкій праці над самим собою.

ІСТОРІЯ ЖИТТЯ
Сьогодні хочу вказати Тобі на деякі причини внутрішнього неспокою.
Як правило, наше внутрішнє життя, стан нашої душі залежить від історії нашого особистого життя. Деякі життєві травми минулого можуть настільки глибоко закарбуватися у нашій пам’яті, що на довгі роки залишають слід у нашому житті і стають причиною внутрішнього неспокою. Наприклад, дитина, яка виростала в сім’ї алкоголіків, жила в атмосфері постійних родинних конфліктів, в дорослому житті відчуватиме не лише глибоку травму, але також і неспокій. Травмовані психологічно діти, виростаючи в атмосфері невпевненості, позбавлені почуття безпеки, і тому вони переживають глибокий неспокій серця. Вони невпевнені в собі, нерішучі, а також можуть стати жертвою маніпуляторів та злобних людей. Таким особам вже потрібна компетентна допомога психолога.
СОЦІАЛЬНІ ПРИЧИНИ
Можна говорити також про соціальні причини внутрішнього неспокою: надмірна активність, непоміркованість, шум та поспіх.
Надмірна АКТИВНІСТЬ без визначеної мети. Така особа весь час чимось зайнята, вона без причини постійно метушиться. Неусвідомлений неспокій стає джерелом її надмірної активності. Така людина мусить бути постійно чимось зайнятою, щоб не відчувати неспокою, який в тому випадку є причиною і наслідком надмірної активності. Чим більше хтось марно метушиться, тим більше в нього внутрішньої пустоти. Відсутня духовна глибина.
Іншою причиною неспокою може бути НЕПОМІРКОВАНІСТЬ, ненажерливість, бажання мати все більше і більше. Непоміркована людина стає неспокійною, тому що не вміє дисциплінувати саму себе, сказати «ні» своїм надмірним потребам. У цьому випадку відсутність міри, стриманості спричинює внутрішній неспокій.
Зустрічаємо людей, які не можуть жити без ШУМУ, постійного галасу, вони не вміють обійтися без радіо й телебачення. У їхніх домах щось постійно мусить звучати. Це означає, що дана особа неспроможна бути сама з собою, вона потребує якогось шуму, галасу, щоб заглушити все те, що відбувається в глибині її серця. Така людина потребує шуму, гамору, щоб втекти від самої себе, від внутрішнього болю або усамітнення.
На завершення цих коротких роздумів хочу ще розповісти Тобі про ПОСПІХ, як причину неспокою. Особливо часто сьогодні ми бачимо людей, які живуть в надмірному поспіху. Як воно не дивно звучить, але поспіх може бути виявленням ненависті до самого себе. Звідки береться цей поспіх? Неповноцінна, закомплексована людина, яка порівнює себе з іншими, поспішає у виконанні якогось діла, біжить вперед, щоб задовольнити свій комплекс неповноцінності. Поспіх береться від того, що така неуважна людина ненавидить саму себе за те, що інші є кращими від неї. Суперництво і ненависть підсилюють її поспіх, який погано діє на якість виконаної роботи. А поспіх лише підсилює неспокій. Неспокійна людина не може бути терпеливою та уважною. Вона не усвідомлює собі того, що уважність і мир скріплюють працездатність.

До зустрічі!

Запрошую на продовження роздумів: «про причини внутрішнього неспокою».

Ієрм. Ігор Г., ЧСВВ

Ваші роздуми надсилайте на адресу: іЦя електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

PRZYCZYNY NIEPOKOJU WEWNĘTRZNEGO (1)

Witam!
Na początku chcę złożyć szczere podziękowania moim Współrozmówcom, którzy reagują na moje rozmyślania i przysłali mi swoje przemyślenia i spostrzeżenia. Dziękuję, niech Wam Bóg wynagrodzi wasze duchowe wsparcie, szczególnie zaś modlitwy. Cieszę się, Drodzy Przyjaciele, że nie boicie się siebie samych i wstąpiliście na drogę wiodącą ścieżkami Waszego serca – świata wewnętrznego. Życzę Wam powodzenia w pracy nad sobą, która nie jest łatwa.
HISTORIA ŻYCIA
Dziś chcę zwrócić Twoją uwagę na niektóre przyczyny niepokoju wewnętrznego. Mówiąc ogólnie, nasze wewnętrzne życie, stan naszej duszy, jest zależny od historii naszego osobistego życia. Pewne negatywne doświadczenia, które miały miejsce w naszej przeszłości, mogą tak bardzo zakorzenić się w pamięci, że pozostawiają ślad na wiele lat i staja się przyczyną niepokoju wewnętrznego. Na przykład: dziecko, które wychowywało się w rodzinie alkoholików, żyło w atmosferze ciągłych konfliktów rodzinnych, kiedy dorośnie, będzie odczuwało nie tylko głębokie zranienie, ale także niepokój. Zranione dzieci, dorastając w atmosferze niepewności, pozbawione są poczucia bezpieczeństwa i dlatego przeżywają głęboki niepokój serca. Brak im pewności siebie, są niezdecydowane, mogą też stać się ofiarą manipulantów i ludzi złej woli. Takie osoby potrzebują pomocy kompetentnego psychologa.
PRZYCZYNY SOCJALNE
Istnieją także socjalne przyczyny niepokoju wewnętrznego: nadmierny aktywizm, nieumiarkowanie, zgiełk, hałas i pośpiech.
Nadmierny AKTYWIZM, który nie ma określonego celu. Człowiek nieustannie jest czymś zajęty, stale i bez jasnego celu jest czymś zakrzątnięty. Nieświadomy niepokój staje się źródłem nadmiernego aktywizmu. Taka osoba zawsze musi coś robić, aby nie odczuwać niepokoju, który w tym przypadku jest przyczyną i skutkiem aktywizmu. Czym więcej ktoś oddaje się bezsensownej krzątaninie, tym więcej jest w nim wewnętrznej pustki. Brak głębi duchowej.
Inną przyczyną niepokoju może być nieumiarkowanie, nienasycenie, pragnienie mieć wciąż więcej i więcej. Człowiek, który nie zna miary staje się niespokojny, bo nie potrafi utrzymać autodyscypliny, powiedzieć „nie” swoim pragnieniom. Wtedy brak miary, umiarkowania, wywołuje niepokój wewnętrzny.
Spotykamy się z ludźmi, którzy nie potrafią żyć bez ZGIEŁKU, nieustannego hałasu. Nie mogą żyć bez radia i telewizji. W ich domach zawsze coś musi być włączone. To znak, że osoba nie jest zdolna być z sobą samą, potrzebuje jakiegoś zgiełku, hałasu, aby w ten sposób zagłuszyć to, co dzieje się w głębi jej serca. Taki człowiek potrzebuje zgiełku, rumoru, aby uciec od siebie samego, od wewnętrznego bólu, albo poczucia samotności.
Na zakończenie tych krótkich rozważań, chcę opowiedzieć Ci o POŚPIECHU, jako przyczynie niepokoju. Szczególnie w dzisiejszych czasach widzimy ludzi, którzy żyją w nadmiernym pośpiechu. Może to wydać się dziwnym, ale pośpiech może być objawem nienawiści do samego siebie. Skąd bierze się pośpiech? Człowiek, który nie ma poczucia własnej wartości, jest pełen kompleksów, który w myślach ciągle porównuje siebie z innymi – pędzi, aby jak najszybciej zakończyć jakiś sprawę, biegnie do przodu, aby uśmierzyć swój kompleks niższości. Pośpiech bierze się z tego, że ten nieroztropny człowiek, nienawidzi siebie za to, że inni są od niego lepsi. Rywalizacja i nienawiść podsycają pośpiech, który ma negatywny wpływ na jakość wykonywanej pracy. Natomiast pośpiech – tylko wzmacnia poczucie niepokoju. Niespokojny człowiek nie może być cierpliwym i uważnym. Nie uświadamia sobie, nie rozumie, że koncentracja i pokój podnoszą wartość pracy.
Do zobaczenia!

Zapraszam Was na kolejne rozmyślania: „o przyczynach niepokoju wewnętrznego”
jeromonach Igor H., ZSBW