Йорданські традиції в Ульгівку

Спогади Миколи Кухарчука

Святковий настрій тривав аж до Йордану (Хрещенія) – 19 січня, вечорами нічого не можна було робити. В Навечір’я Йордану (друга коляда) – Щедрий вечір (перед колядою) – то особливо переважно до Першої світової війни, прийнявся в народі дуже популярно.
Ті свята обходили вже скромніше. На вікнах клеїли різні хрести витинані з паперу, але дуже гарні вироблені з соломи не раз артистичної вартости.
Рівно ж свяченою водою розмішувано муку на тісто, і з того тіста роблено хрести над кожними дверима в хатах в господарських будинках, аби всяке зло оминало той дім.

Ще давніше перед Першою світовою війною, господар брав з посудиною їжу: пироги, кутю, – ішли до стодоли перед вечерою, там трохи їли, бажали собі, цілій родині: доброго здоровля, урожаю, і знову ішли до хати, де сідали за стіл і споживали родинну святу вечерю, як на першу коляду, так і тепер, знову було сіно і «дід» – сніп збіжа в куті хати.
По вечері, а часом під час вечері під вікном хати знову відзивалися колядники, але тим разом мотиви пісень вже були зовсім інші – називались «щедрівки». Як в колядках оповідалось про народження Христа – то в щедрівках вже більше було про щастя особисте господаря, єго родини і т. п.
Наприклад, «Добрий вечір Тобі, Пане Господарю»

Добрий вечір Тобі, Пане Господарю - радуйся,
Ой, радуйся земле Син Божий народився.

Застеляйте столи, та все килимами - радуйся,
Ой, радуйся земле Син Божий народився.

Бо прийдуть до Тебе три Празники в гості - радуйся,
Ой, радуйся земле Син Божий народився.

А що перший Празник Святоє Рождество - радуйся,
Ой, радуйся земле Син Божий народився.

А що другий Празник Святого Василя - радуйся,
Ой, радуйся земле Син Божий народився.

А що третій Празник святі Водохрещі - радуйся,
Ой, радуйся земле Син Божий народився.

А що перший Празник зішле Тобі радість - радуйся,
Ой, радуйся земле Син Божий народився.

А що другий Празник зішле Тобі щастя - радуйся,
Ой, радуйся земле Син Божий народився.

А що третій Празник зішле Тобі долю - радуйся,
Ой, радуйся земле Син Божий народився.

Зішле всім нам долю, Україні Волю - радуйся,
Ой, радуйся земле Син Божий народився.

Багато пісень, щедрівок і інших ніколи і нігде не було записаних, народ сам їх творив і заховував в пам'яті, переходили століттями з покоління на покоління, діти котрі почали щойно розуміти вже училися від старших, не було в селі ані одної людини котра би на пам'ять не знала більшості пісень, переважно релігійного змісту, як колядок і щедрівок. Але вже в останні роки перед Другою світовою, і під час війни той гарний звичай почав потроху заникати, а по виселенню то все залишилось в пам'яті лише старших людей – нинішня молодь зовсім того не знає, а шкода, старі люди вмирають і забирають зі собою в могилу то все, що колись радувало серце, чим жили мешканці Ульгівка, і не лише Ульгівка. Той гарний звичай жив в цілім українським народі.
З деякими правками збережено мову оригіналу.
З оригіналу переписала Люба П’єтночко