Упокоївся проф. Юрій К. Новосільський

Як повідомляли усі ЗМІ у Польщі, 21 лютого 2011 року у Кракові відійшов до Господа видатний художник та іконописець проф. Юрій Кипріян Новосільський.

Народився 7.01.1923 р. у Кракові, в родині вихідця із лемківського села Одрехова біля Сянока. Охрещений був у греко-католицькій церкві св. Норберта у Кракові. У 1942 році вступив до монастиря отців студитів у Львові, однак перервав новіціят з приводу важкої недуги і повернувся до Кракова. Під час німецької окупації розпочав навчання в на пів конспіраційному Інституті художнього мистецтва (Instytut Sztuk Plastycznych), яке від 1945 року продовжував у краківській Академії мистецтв, прийнятий зразу на третій курс. Після півтора року покинув студії, відчуваючи власну окремішність, відчуженість супроти заведених в Академії методів навчання. Щойно у 1961 році здав екстерном іспити і отримав диплом її закінчення.

У 1947 році став асистентом Тадеуша Кантора у цій же Академії, однак після його звільнення з праці у 1950 році Новосільський склав резиґнацію з поста та виїхав до Лодзі, де м. ін. працював як художній керівник Дирекції лялькових театрів; від 1957 року викладав у лодзькій Академії мистецтв.

У 1962 році повернувся до Кракова і розпочав викладацьку роботу в Академії мистецтв, яку продовжував протягом 30-ти років, до 1992 року. У 1976 року здобуває науковий ступінь професора. Стає одним із провідних сучасних художників.

Під кінець 90-тих років разом зі своєю жінкою Софією заснували Фундацію Новосільських, щоб надавати допомогу молодим талановитим художникам.

У доробку проф. Новосільського сотні полотен. На них «замість доярок і трактористів (обов’язковий «канон» соцреалізму), появляються квадрати, трикутники, площини і все це, як правило, окаймлене лузгою.

Поступово на його полотнах поміж геометричними елементами появляться елементи фігурації, а вже згодом цілі жіночі постаті заповнять і ковчег, і поля. Немов поза хронологією Новосільський малює картини якби реалістичні, закомпоновані і виважені за всіма правилами малярського ремесла. Однак і тут постаті і предмети нарисовані дуже скупо, синтетично, немов праобрази зняті з ікон.

Роки теологічних досліджень, невпинних мистецьких пошуків, роздуми над суттю нашого буття і творчих змагань з формою не один раз дали йому змогу відчути, що є такі моменти в житті художника, коли лиш одна форма описує дійсність, і аспекти цієї дійсності стають настільки наочними і очевидними, що починаємо вбирати цілим своїм єством їх нечувано сильну реальність, якої заперечити вже ніяк не можемо. Це ікона, яка з одного боку черпає з середземноморської культури, з її систем малярської ілюзії, аналізу кольору, світла і простору, з її захопленням об’єктивною дійсністю. З другого боку, ікона насичена духом абстрактного мистецтва, яке співіснує як рівноправне на одній площині і є очевидним і явним, як присутність містифікації предмету.» (http://www.wpdesign.eu/papers/switlo%20faworu.html)

Крім полотен, у доробку художника також монументальні розписи храмів – греко-католицьких, римо-католицьких, православних. В цьому плані найбільш цілісним «твором» Професора є проект і розпис греко-католицького храму Різдва Пресвятої Богородиці у Білому Борі на Західному Помор’ї. Його праці можна зустріти у багатьох інших греко-католицьких церквах та монастирях м.ін в: Люрд (Франція), Гурові Ілавецькому, Кракові, Вроцлаві, Люблині, Венґожеві (іконостас монастирської каплиці), Варшаві (м. ін. плаща­ниця), Острому Барді, Тшебятові. Визначним його досягненням є також розписи римо-католицького храму у м. Весола, яке сьогодні увійшло в обсяг Варшави.

Іншого роду монументальні праці Новосільського це театральні сценографії до кількох великих вистав у Варшаві та Вроцлаві.

Брав участь у майже сотні індивідуальних та більше як 250 збірних виставках в Польщі і за кордоном.

Був лауреатом багатьох нагород, серед яких також звання почесного доктора, яке у 2008 році присвоїла йому Академія мистецтв у Львові.

Вічна йому пам’ять!

Про творчість проф. Ю. Новосільського можна прочитати по-польськи у статті приміщеній за адресою: http://www.culture.pl/pl/culture/artykuly/os_nowosielski_jerzy