Спогади о. Василя Гриника (3)
Виготовлено на основі звукозапису розмови о. Бориса Балика ЧСВВ з о. Василем Гриником від дня 23.09.1976р. і 4.11.1976р., що зберігається у Василіанському Архіві в Варшаві (ВАВ), Фонд ХІV, справа 6, один. 4,1 і 4,2.
Навчання у Перемиській Духовній Семінарії
Я попросив Митрополита перенести мене до Львова, бо так буде мені легше. Однак митрополит (Андрей) Шептицький мене не прийняв, кажучи, що є така домова, що хто з якої єпархії походить, то там студіює, і так я продовжував навчання в Перемишлі. З Кошелева 1920р. я йшов до єпископа до Перемишля […]. По дорозі я ослаб і в Радимні зомлів на станції. При тій нагоді мене зустріла мала забавна пригода. Там були якісь жидівки, а тому, що я мав запущену бороду, вони думали, що і я - жид та говорили до мене по-жидівськи. Аж пізніше пізнали, що я - християнин. Під час тої подорожі в листопаді на Михаїла я записався на богослов’я в Перемишлі. І так на осінь 1920 року я перенісся до Перемишля. У Перемишлі знову не хотів мене прийняти Преосвщенний Йосафат (Коциловський – І.Г.). Він казав: „що з того, що ви іспити маєте, треба (пройти) семінарійне виховання”. Я відповів, що піддамся вихованню, прийду до семінарії і буду побирати виховання. Я пішов до ректора Лакоти, а він сказав мені другий раз здавати іспити. Але казав, що не тепер, бо потрібно комісію. Так то я ще вернув додому. Але, коли повернувся до Перемишля, вже не питали за іспити і прийняли мене на 3-ій рік.
Початково не було в Перемишлі професорів і виклади не почались як належало. Вчив передусім сам (о. Григорій) Лакота, який викладав кілька предметів, а з того, що пам’ятаю – викладав історію, право. Моральну викладав о. канонік (Василь) Пинило. Питомців також не було багато. Наш третій рік був найчисленніший і всіх нас до свячень назбиралося не більше, як десять. Зі студентів пам’ятаю були: Сенета, Дуда, один, що зараз в Сокалі, три Кулиничі (двох на 3-ому і один десь на 2-ім році).
В Перемишлі вже по 3-му році мене висвятили. Мене висвятив 31.07.1921 Преосв. Йосафат в Перемиській катедрі. Нас тоді свячено якихось 18 священиків, але тільки двох в целібаті – Рабій Володимир і я. Отець Рабій був парохом в Юрівцях на Лемківщині (Сяницький деканат), а зараз проживає в Америці. Він писав проповіді до одного з наших часописів.
Приміційну Літургію я правив на Іллі в Тенетиськах, де парохом був мій брат (Теодозій). У Кошелеві я правив приміції пізніше – 4 вересня 1921 року.
Після свячень я ще дальше вчився, кінчаючи 4-ий рік в семінарії. Під час 4-ого року правити Службу Божу я ходив до катедри, а мешкав - в семінарії. В катедрі я правив в будні, а в неділю - в семінарії разом з нашими настоятелями. Тоді дальше ректором був о. Григорій Лакота, а віцеректором - отець Горчинський (Йосиф) зі Львова, що загинув на Сибірі. Віцеректором був також о. (Роман) Решетило. Духовником був василіянин (Іван) Вішошевич, югослов'янин, який мешкав у монастирі на Засянні і доходив до семінарії.
Буде продовження
{jcomments off}
- Перегляди: 8531