Хрести

Із записів Володимира Січинського

(1936 рік «Нова Хата»)

Культ мертвих, огорожа і прикраса цвинтарів належать до однієї і найбільших ознак культурності народу. Хто шанує своїх предків, своїх мертвих, - той шанує і себе. Найбільш культурні народи мають найкраще упорядковані і прикрашені цвинтарі.

Мистецькі зразки хрестів, надгробників, що зберігаються по наших старих цвинтарях і коло церков, вказують, що і в нас на Україні була велика пошана для вмерлих та загалом культура цвинтарів стояла досить високо. На жаль, цього не можна сказати про новітні часи і особливо про деякі околиці, для яких зразком були наші сусіди. (…)

Український дерев’яний хрест має певні розміри, пропорції, і осібні свої форми та взагалі певний характер, який на ніяких інших хрестах не подибується. Надгробний хрест здебільшого зберігає форму грубої дошки, а мотив хреста або багатьох хрестів, що вирізьблені на дошці – відіграють ролю скоріше символічного орнаменту. Форми хрестів різноманітні: трьох раменний хрест, так званий єгипетський (Т) косий хрест – андріївський або бурґунський (Х), рівнораменний грецький (+), латинський (+) і багатораменний, часто на одній дошці вирізано кілька таких хрестів, що творять ажурний орнамент, якому зовсім губляться форми хрестів. Рамена бувають звичайно з простими і тупими кутами, що найбільш відповідає природі дерева, але трапляються також заокруглені форми, правдоподібно під впливом кам’яних хрестів. На Гуцульщині поширені багатораменні хрести. Особливо інтересні тут хрести-намісники зроблені з грубих колод і так штучно обтесані, що хрести виходять з і всіх чотирьох боків. Орнамент надгробних хрестів Гуцульщини звичайно геометричний (вписані до кіл звізди, хрести, зикзаки). На Поділлі трапляються рослинні мотиви, що мають символічне значіння: рожі, трилисники, повійка та ін.

Крім цвинтарних хрестів, колись широко відомі були на цілій Україні придорожні хрести великого розміру – так звані «фігури». Вони звичайно мають намальоване розп’яття Ісуса Христа з вирізаними предметами мук Христа: молот, кліщі, драбина, копія, тростина з губкою, а над хрестом – когут, під розп’яттям череп із кістками. Верхні три рамена хреста накриті двома дошками або бляхою для охорони від дощу і снігу. Цілий хрест розмальовано яскравими барвами. В давнину і зокрема в княжі часи, такі хрести ставили як межові знаки, пізніше – з нагоди визначних подій або з набожності, про що свідчать і написи, як наприклад: «Це знам’я Христа поставлене на пам’ятку знесення панщини 9-го мая 1848». (…)

Різьблені ручні хрести у свій час виробляли у нас у великій кількості, про що свідчать збірки музеїв Київа, Харкова, Кам’янця, Львова та ін. осередками цього виробництва були монастирі і малярські цехові організації хрести виробляли з привозного кипарисового дерева і місцевого липового, грушкового та ін. Форми хрестів були досить прості (4, 6, 7-ми раменні), але ціла увага зосереджувалась на самих різьбах, що мали складні класичні композиції розп’яття, постаті святих і цілі сцени зі Св. Письма. Часто також з орнаментальними мотивами виноградної лози, «дерева життя» і надписами з псалмів, молитов, іменем жертводавця. Дуже рідко трапляються імена самих різьбарів («художник Мисаїл») («трудом ієродиякона Софронія Ходаковського»). Часто тонко різьблені хрести вставляли у металеву оправу. (…)

Інші хрести