Облечини бр. Антонія Калічака в перемишльській василіанській обителі

23 серпня 2026 року у Василіянському монастирі Співстраждання Пресвятої Богородиці у Перемишлі відбулася особлива подія з монашого життя – облечини бр. Антонія Калічака. Святу Літургію служили владика-емерит Петро Крик, ієром. Теодосій Янків ЧСВВ, ігумен монастиря, ієром. Богдан П’ятночко ЧСВВ та ієром. Амвросій Козак ЧСВВ – Вчитель новиків, який і провів обряд постриження.

На проповіді ієром. Амвросій, роздумував над питаннями: Яка є суть монашого життя? Що так насправді криється за цим щемливим зовнішнім обрядом? Та що спонукає молодих хлопців обирати монаший шлях?

Відповідь проста: монаше покликання не є ані нашим вибором ані нашою заслугою – а є особливим Божим даром, який Господь вкладає у серце того кого обирає. Це прагнення Божої любові і цілковитого служіння Йому на стільки глибоке й сильне, що людина нічим іншим не здатна до кінця його втамувати і наповнити, як тільки безумовною посвятою свого життя справам Божим, віддаючи до Його рук все що має – своє теперішнє й майбутнє.

Власне, монаше життя є практикуванням способу життя Ісуса. Через професію євангельських рад богопосвячена особа не лише вчиняє Христа єдиним сенсом власного життя, але наскільки це можливо намагається відобразити в собі спосіб життя, що його прийняв був Син Божий, коли жив на землі у чистоті, вбозстві та послусі своєму Отцеві (пор. LG 44). Ось внутрішня природа богопосвяченого життя.

Кожний хто відповів «Так» на особливе Боже покликання – матиме нагоду максимально розвинути себе і усі свої здібності, видобути те найкраще із себе для служіння Богові і людям. Коли ми виконуємо Божу волю щодо нас, Бог неабияк благословляє нас і ми відчуваємо радість, мир, внутрішнє наповнення і задоволення, кожного разу коли робимо те, що Він від нас хоче.

В кінці Святої Літургії ієром. Теодозій Янків ЧСВВ разом із вірними щиро привітали новика бр. Антонія з його облечинами, побажали вірності в покликанні, а також дякували мамі за дар життя та рідним за виховання ноповоставленого новика. Ігумен також згадав той побут в якому дев’ять місяців жив брат Антоній, перебуваючи на кандидатурі у перемишльському монастирі, щиро радів із цієї особливої події, згадував свій час Магістра у Крехівському монастирі і ті численні Облечини, які він давав десяткам новиків, а понад усе дякував Богові, що не перестає посилати юнаків до василіянського монашого життя для Провінції в Польщі.

Щиро радіємо й ми новим покликанням і просимо в Бога для нього витривалості, радості і ревності в служінні, а особливо вірності аж до кінця життя на славу Божу.

ФОТОГАЛЕРЕЯ

Інформацію подав: ієром. Амвросій Козак ЧСВВ